urn:lj:livejournal.com:atom1:domalevsky Мирослав Домалевский Мирослав Домалевский 2009-11-09T17:15:42Z urn:lj:livejournal.com:atom1:domalevsky:16750 2009-11-09T17:15:42Z 2009-11-09T17:15:42Z <a href="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/0002ad9t/"><img src="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/0002ad9t/s320x240" width="180" height="240" border="0" /></a> urn:lj:livejournal.com:atom1:domalevsky:16513 2009-11-09T17:15:03Z 2009-11-09T17:15:03Z <a href="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/000290hs/"><img src="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/000290hs/s320x240" width="180" height="240" border="0" /></a> urn:lj:livejournal.com:atom1:domalevsky:16360 2009-11-09T17:14:18Z 2009-11-09T17:14:18Z <a href="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/000286wh/"><img src="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/000286wh/s320x240" width="180" height="240" border="0" /></a> urn:lj:livejournal.com:atom1:domalevsky:15887 2009-06-19T17:34:11Z 2009-06-19T17:34:11Z Жизнь - это попкорн. Понимаю это все больше и больше)) Никакого серьеза - все шутка. <br /><br /><br /><br />Воспоминание. Как-то в парке в окружении детского паравозика. <br /><br />"Блять, как собака!.." В кустах зашевелился затылок, мгновенье спустя, появилось хрупкое тельце в голубом пеньюаре. Она приподнялась и поплелась из кустов в домашних тапочках на два размера больше ее ноги. В руках она держала пакет дырявого молока и плюшевую подушку. Капельки молока на дряхлых ногах. Вчерашняя прическа. Былая радость. Она не выспалась. <br />"Блять, как собака!" - послышалось снова. В ее голосе отсутствуют нотки презрения, гордости, лжи, зависти и прочей чепухи. Она знает, что жизнь - попкорн. Наверняка. <br />И не надо возгласов, не надо пламенных речей. Все лишнее... <br />Сейчас утро. Это время не для благородных особей. Поверьте на слово! <br /> <br />Она найдет себе приют в иных кустах. urn:lj:livejournal.com:atom1:domalevsky:15643 2008-08-19T17:00:48Z 2008-08-19T17:00:48Z Знойные дни и небо так близко. <br />Зеленое море, кирпичный песок. Небо, теплое. Берег, рассвет. Лежать в траве. Луга, кипарисы, дома. Виноград и солнце. Люди по капле крови в вино, уйдут, но оставят красное. Солнца, много, так много, что аж вязко в пространстве. Кругом одни сплошные разводы. Крутнешь рукой, и нету ничего, а сквозь пальцы – все. <br />Странные люди жили в этой местности – они не ходили, а как будто бы плыли, как маленькие кораблики, картали расстояние, то здесь то там, ноги же оставались недвижимы. А еще они говорили шепотом, особенно слова любви, прищуриваясь к солнцу. <br />Белокурая девушка с упругими бедрами благоухала полевыми цветами. Ее история – история сломанной ветки, по тени которой сверяют время. Да, полдень. Гренки и мятный чай. Размеренно и расторопно внимать запахи глазами маленькой желтушки – чайной розы в саду. Она пришла на смену своим сестрам, что подсохшими бутонами опали к корню. <br />Да, конечно же, девушка… Ее встретишь на берегу. Ситцевое платье взмахнет крыльями ветра и не взволнует пристальный взор хозяйки. Он значительно дальше, где-то там за зеленым морем, за небом. Не первый день она всматривается в безмерную даль, чтобы поймать забытые слова, что так важны сейчас. Не отвлекай ее! Она вспомнит их и закричит, и будет бежать от волнения сквозь кипарисы по неведомому пути, что подскажет ей сердце. Вот, вот… Еще мгновенье…Слышишь? Слышишь?!<br /><br /><a href="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/00027sa2/"><img src="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/00027sa2/s320x240" width="310" height="240" border="0" /></a> urn:lj:livejournal.com:atom1:domalevsky:15584 2008-05-16T19:41:23Z 2008-05-16T19:41:23Z <br /> <table> <tr> <td><a href="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/000263yx/"><img src="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/000263yx" alt="" height="374" width="500" border="0" /></a></td> </tr> <tr> <td><strong></strong><br /> </td> </tr> </table> <br /> urn:lj:livejournal.com:atom1:domalevsky:15294 2008-05-16T19:37:42Z 2008-05-16T19:37:42Z <br /> <table> <tr> <td><a href="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/00022s37/"><img src="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/00022s37/s640x480" alt="" height="480" width="359" border="0" /></a></td> </tr> <tr> <td><strong></strong><br /> </td> </tr> </table> <br /> urn:lj:livejournal.com:atom1:domalevsky:15005 2008-05-16T19:36:24Z 2008-05-16T19:36:24Z <br /> <table> <tr> <td><a href="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/00025eb1/"><img src="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/00025eb1/s640x480" alt="" height="478" width="640" border="0" /></a></td> </tr> <tr> <td><strong></strong><br /> </td> </tr> </table> <br /> urn:lj:livejournal.com:atom1:domalevsky:14775 2008-05-16T19:33:17Z 2008-05-16T19:33:17Z <br /> <table> <tr> <td><a href="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/00024ty9/"><img src="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/00024ty9/s640x480" alt="" height="478" width="640" border="0" /></a></td> </tr> <tr> <td><strong></strong><br /> </td> </tr> </table> <br /> urn:lj:livejournal.com:atom1:domalevsky:14346 2008-05-16T19:30:01Z 2008-05-16T19:30:01Z <br /> <table> <tr> <td><a href="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/00023sb7/"><img src="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/00023sb7/s640x480" alt="" height="480" width="359" border="0" /></a></td> </tr> <tr> <td><strong></strong><br /> </td> </tr> </table> <br /> urn:lj:livejournal.com:atom1:domalevsky:14192 2008-05-15T09:59:27Z 2008-05-15T09:59:27Z средиземное море<br /><a href="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/00022s37/"><img src="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/00022s37/s320x240" width="179" height="240" border="0" /></a> urn:lj:livejournal.com:atom1:domalevsky:13643 2006-12-13T19:39:00Z 2006-12-13T19:39:00Z <br /> <table> <tr> <td><a href="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/00021x6r/"><img src="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/00021x6r" alt="" height="369" width="500" border="0" /></a></td> </tr> <tr> <td><strong></strong><br /><br /> </td> </tr> </table><br /> urn:lj:livejournal.com:atom1:domalevsky:13468 2006-12-05T16:55:28Z 2006-12-05T17:19:39Z <br /> <table> <tr> <td><a href="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/00020c82/"><img src="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/00020c82/s640x480" alt="" height="480" width="320" border="0" /></a></td> </tr> <tr> <td><strong></strong><br /><br /> </td> </tr> </table><br /> urn:lj:livejournal.com:atom1:domalevsky:13094 2006-12-05T16:48:36Z 2006-12-05T16:48:36Z <a href="http://www.cha.com.ua/main.php?section=5&id=789">http://www.cha.com.ua/main.php?section=5&id=789</a><br /><br /><br />Чайное лицедейство urn:lj:livejournal.com:atom1:domalevsky:12797 2006-11-22T10:01:08Z 2006-11-22T10:01:08Z Приходите!!!<br /><a href="http://www.cha.com.ua/main.php?section=11&id=760">http://www.cha.com.ua/main.php?section=11&id=760</a> urn:lj:livejournal.com:atom1:domalevsky:12418 2006-11-22T09:59:06Z 2006-11-22T09:59:06Z <br /> <table> <tr> <td><a href="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/0001z2eb/"><img src="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/0001z2eb/s640x480" alt="" height="480" width="471" border="0" /></a></td> </tr> <tr> <td><strong></strong><br /><br /> </td> </tr> </table><br /> urn:lj:livejournal.com:atom1:domalevsky:12101 2006-11-22T09:56:49Z 2006-11-22T09:56:49Z <br /> <table> <tr> <td><a href="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/0001yfyg/"><img src="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/0001yfyg/s640x480" alt="" height="480" width="320" border="0" /></a></td> </tr> <tr> <td><strong></strong><br /><br /> </td> </tr> </table><br /> urn:lj:livejournal.com:atom1:domalevsky:11969 2006-11-22T09:52:03Z 2006-11-22T09:52:03Z <br /> <table> <tr> <td><a href="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/0001xktg/"><img src="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/0001xktg/s640x480" alt="" height="480" width="320" border="0" /></a></td> </tr> <tr> <td><strong></strong><br /><br /> </td> </tr> </table><br /> urn:lj:livejournal.com:atom1:domalevsky:11651 2006-11-22T09:48:26Z 2006-11-22T09:48:26Z <br /> <table> <tr> <td><a href="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/0001wkes/"><img src="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/0001wkes/s640x480" alt="" height="421" width="640" border="0" /></a></td> </tr> <tr> <td><strong></strong><br /><br /> </td> </tr> </table><br /> urn:lj:livejournal.com:atom1:domalevsky:11456 2006-11-22T09:43:54Z 2006-11-22T09:43:54Z <br /> <table> <tr> <td><a href="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/0001tx1g/"><img src="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/0001tx1g/s640x480" alt="" height="426" width="640" border="0" /></a></td> </tr> <tr> <td><strong></strong><br /><br /> </td> </tr> </table><br /> urn:lj:livejournal.com:atom1:domalevsky:11163 2006-11-22T09:39:52Z 2006-11-22T09:39:52Z <br /> <table> <tr> <td><a href="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/0001sa77/"><img src="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/0001sa77/s640x480" alt="" height="426" width="640" border="0" /></a></td> </tr> <tr> <td><strong></strong><br /><br /> </td> </tr> </table><br /> urn:lj:livejournal.com:atom1:domalevsky:10916 2006-11-22T09:35:24Z 2006-11-22T09:35:24Z <br /> <table> <tr> <td><a href="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/0001r5de/"><img src="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/0001r5de/s640x480" alt="" height="426" width="640" border="0" /></a></td> </tr> <tr> <td><strong></strong><br /><br /> </td> </tr> </table><br /> urn:lj:livejournal.com:atom1:domalevsky:10607 2006-11-22T09:32:34Z 2006-11-22T09:32:34Z <br /> <table> <tr> <td><a href="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/0001qbsb/"><img src="http://pics.livejournal.com/domalevsky/pic/0001qbsb/s640x480" alt="" height="480" width="320" border="0" /></a></td> </tr> <tr> <td><strong></strong><br /><br /> </td> </tr> </table><br /> urn:lj:livejournal.com:atom1:domalevsky:10294 2006-11-21T16:52:59Z 2006-11-22T09:21:13Z Приходите!!!<br /><a href="http://www.cha.com.ua/main.php?section=11&id=760">http://www.cha.com.ua/main.php?section=11&id=760</a> urn:lj:livejournal.com:atom1:domalevsky:9769 2006-10-21T14:47:44Z 2006-10-21T14:47:44Z Сценарий написанный несколько лет тому, для одной тоненькой девочки, которая никогда его не воплотит в жизнь. <br /><br /><br />«Інарі. Як відголосок – відверте «пробач». <br /> (сценарий Мирослава Домалевского)<br />Одна дівчина. Одна історія. Одні почуття...<br />Він тонув у її синіх очах. Довго. Аж поки не спитав:<br />- В тебе є ім*я?<br />- Так. Інарі. <br />- Хто ти, Інарі?<br />- Блакитна мрія. Найпотаємніша (з посмішкою).<br />- Навіщо?..<br />- (перебиває) ...ти мріяв. Мріяв про те, аби люди зникли, аби слова злилися в один тоненький штрих, який пошепки наспівав пісню про небо. Трохи бузкового, синього, блакитного...А потім печаль заплутається у своїх тенетах і зостанеться танець. Бачиш? (вона танцює) Чуєш пісню? <br />- Звідки ти все знаєш?<br />- Я не знаю, лише відчуваю.<br />- Хм... Інарі. (з посмішкою) Інарі...(задумливо)Інарі! (гордо) Інарі?(налякано) Де ти?... Ти тут? Я нічого не бачу! <br /><br /><br />Я там де неба блакить, я там де моря блакить, я там де синя пташка літає...<br /><br />Тендітна в блакитному вбранні, наче блакитна пташка-листівка, що висіла у неї на зап*ясті, вона кружляля танок із мушлів. Її руки виробляли дивацькі коливання, наче трава з вітру, чи крила в гіллі, пальці ніг плавно маневрували, а волосся розвіювалось в небі. То було синє як смарагд, то було її. Не чіпай!... Хочеш її побачити? Тоді затамуй подих і побач її синє, смарагд, шматки вбрання, що підкреслювали легкість, пір*їнка, подих. А може то був ковток повітря, такий чистий як гірська вода, такий прозорий як відверте «пробач». І йди далі. І не сумнівайся. <br />... А ще побачити її душу. Наче метелика у склянці. Такого білого, метушливого і водночас замріяного, і вільного, хоча і в склянці. А на останок – море в її очах. Таке глибоке і синє, таке жадане, що аж хочеться тонути і врешті лежати десь на дні з відкритими очима і відчуттям абсолютного щастя. <br />Подаруй їй сині маки!<br />Очі. Він. Щось незрозуміле, чорно-біле і жахливе в його мандрах. Долаючи біль, глушить пам*ять. Ковток вина і більше... Не впізнай мене, будь ласка!!.. Чорне пальто до колін, черевики, темні брови і багато думок. Себастьян – і в нього є ім*я. І навіть родина. А ще він щось шукає: такими вулицями-близнюками горілиць блукає в темряві і там за склом у склянці – метелик, а Себастьян поруч. І він у склі... пляшки. <br />Очі. Вона. Очі. Він. Метелик. Щось збентежило і зацікавило Інарі. Вона грайливо дивилася на юнака - ніколи такого не бачила. Такі великі очі у цього дивака! Такі пронизливі, такі відверті, такі безсоромні, такі палкі і жагучі. А ще довгувате волосся і цей колір... Карі очі.. Карі...<br />Щось не так. Щось не те. Інарі усвідомила як щось чуже руйнувало посекундно її ваідчуття блакитного, ніжного, незайманого. Він наблизився до Інарі, ніби хотів поцілувати. Миттю перед очима дівчини промайнуло і охопило її чуже життя: сльози жінки, крик дитини, заплутане гілля чорного дерева, пасть чорного собаки...<br />Вона трохи відступила і знов перед її очима з*явилося синє – блакитна парасолька, блакитне небо, свої ноги у танку...Та хлопець зробив крок до, і чорне не відступало – порожня зелена пляшка, крізь неї напіввідкритий чоловічий рот з посмішкою і брудним «Хочеш?», крізь нього зачинені двері, якась дурня по телевізору, шльондри на вулиці, знову крик малого дитя, а потім матері, крізь них понівичена старенька з біллю в блакитних очах так схожа на дівчину, а потім хлопець з картиною синіх маків у руках і з тією самою посмішкою на вустах. <br />Інарі робить крок і ще, і ще один крок від, а далі напівпогане зображення, що втрачає колір. <br />Інарі ще ніколи не було так лячно. Жах охопив її і вразив по самісіньке серце. А то було лише її заплямоване люстерко, що відзеркалювало її майбутнє. Вона дивилася в карі очі Себастьяна і розуміла, що то є справжнє людське покликання, смутку і жалю. А найстрашніше, що вона кожною розірваною клітиною своєї тендітності відчула як той смуток безсоромно увірвався в її життя. Зіпсоване. <br />І настав час порушити мовчання, бо від крику стулило груди...<br /><br /><br />Він тонув у її синіх очах. Довго. Аж поки не сказав:<br />- Я знаю, тебе звати Інарі, і ти моя блакитна мрія, найпотаємніша. Трохи бузкового, синього, блакитного...<br />Дівчина стояла нерухомо, ніби все це заперечувала.<br />- Інарі, а потім печаль заплутається у своїх тенетах і зостанеться танець...<br />- Ні... (прошепотіла дівчина)<br />- (хлопець збентежено) Слова злилися в тоненьких штрих...<br />- (дівчина твердіше) Ні. <br />- Який пошепки наспівав...<br />- (дівчина затуляє вуха і кричить) Ні! <br />- Пісню! <br />- (дівчина відвертим криком) Ні!!<br />- (хлопець криком) Інарі!<br />- Ні!(дівчина)<br />- (хлопець) Інарі!!<br />- (дівчина затуляє очі і кричить) Ні! Ні! Ні!<br />- (хлопець) Інарі! Де ти? Я нічого не бачу...<br /><br />Синє щезло разом з дівчиною, і зосталося відчуття чогось занадто – занадто дорогого, занадто необхідного, занадто втраченого. Як відголосок – відверте «пробач». І йди далі. І не сумнівайся.<br /><br /> Блакитна пташка-листівка палала, і стала чорною. Сльози загасять вогонь.